Теорія літератури

                        

Теорія літератури.   5 клас

Поняття

Фольклор – усна творчість народу, характерними ознаками якої є колективність творення, анонімність, імпровізованість у виконанні, а також багатоваріантність.

Прислів’я – короткий, закінчений, образний народний вислів узагальнюючого характеру, у якому наводиться повчальна думка.

Приказка – влучний образний вислів, який не виражає закінченої думки.

Загадка – вигадливий поетичний опис предмета чи явища, яке потрібно відгадати.

Пісня – словесно-музичний твір, призначений для співу, що відображає почуття й переживання людини.

Антитеза – різке протиставлення контрастних явищ, понять,думок, образів, характерів.

Алегорія – художній прийом, який полягає в зображенні і характеристиці одних явищ чи образів через інші.

Автор – творець художнього твору.

Оригінал – це текст, із якого здійснюється переклад.

Переклад – різновид літературної діяльності, внаслідок якої твір, існуючий в одній мові, появляється в іншій; це передача тексту засобами іншої мови.

Вірш – цілісний текст – віршований твір; рядок віршованого твору, що характеризується ритміко-інтонаційною завершеністю, яка спричиняє обов’язкове відокремлення від іншого рядка кінцевою паузою.

Пейзаж – зображення природи в художньому творі.

Тема – коло подій, явищ життя, що складають зміст твору; це те, що зображено у творі, про що він написаний.
Ідея – головна думка твору, висвітленню якої автор підпорядковує всі змальовані ним картини і образи.

Епітет – художнє означення, що виділяє й образно змальовує якусь характерну рису чи ознаку людини, предмета, явища. Викликає певне ставлення до них.

Метафора – образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

Портрет – зображення зовнішності героя (обличчя, фігури, одягу, манери поведінки) як засіб його характеристики; різновид опису.

Сюжет – це подія чи система пов’язаних між собою подій, у процесі розвитку яких у творі розкриваються характери персонажів і весь зміст твору; це низка подій, покладених в основу художнього твору.

Повість – розповідний художній твір середнього об’єму, у якому зображується історія життя однієї людини у зіткненні з долями інших людей.

Роман – великий епічний твір, у якому зображується всебічна картина життя великої кількості людей у певний період часу або цілого людського життя; одна з великих форм епічного роду літератури.

Фантастика – те, чого не існує в реальній дійсності.

Казка (літературна) – художній твір у формі казки, який має автора.

Персонаж – будь-яка дійова особа літературного твору.


Герой літературного твору – головний персонаж, який відіграє активну роль у розвитку сюжету, наділений яскравим характером, виразними індивідуальними рисами, змальований багатогранно в його вчинках, зв’язках із середовищем, з іншими персонажами.


              Теорія літератури. Зарубіжна, 6 клас 

Поняття

Художній образ –  будь-яке явище, творчо переосмислене, узагальнене і виражене митцем у предметі мистецтва (картині, книжці, музиці).

Традиційний образ – художні образи, які переходять з однієї епохи в іншу, до яких часто звертаються митці, даючи їм власне трактування.

Вічний образ – образ, який за глибиною художнього узагальнення виходить за межі конкретного твору і вираженої в ньому епохи.

Міф – форма мислення стародавньої людини; сказання, яке передає уявлення людей про світ, місце людини в ньому, про походження всього сущого, про богів і героїв.

Мотив – вияв теми твору; неподільна смислова одиниця, з якої складається сюжет.

Міфологічний образ – відображення давніх світоглядних уявлень людини у вигляді надприродних істот.

Байка – невеликий, здебільшого віршований твір повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків.

Езопова мова – особливий вид інакомовлення, мова натяків, яка маскує думку і дозволяє передати твір до друку, незважаючи на заборону.

Алегорія – перенесення людських якостей і стосунків, загальних уявлень про них на конкретні образи (тварин, рослини, людей, предмети).

Пригодницький роман – твір із захоплюючим сюжетом про складні випробування, через  які проходять герої.

Повість – різновид епічного жанру; відрізняється від оповідання тим, що подає ряд епізодів, об’єднаних навколо головного героя, і які складають період його життя.

Композиція – будова твору, взаєморозміщення і співвіднесеність усіх його частин і компонентів.

Гумор – відображення смішного в життєвих явищах і характерах, добродушний сміх.

Іронія – їдка насмішка, що виражає глузливо-критичне ставлення автора до предмета зображення.

Художня деталь(подробиця) – виразний  елемент твору, що має значне змістовне та ідейно-емоційне навантаження. За її допомогою автор підкреслює характерну ознаку змальованих ним картин, предметів або характерів героїв.

Підтекст – прихований, внутрішній зміст висловлювання. Підтекст існує тільки в зв'язку з вербально вираженим змістом, супроводить і водночас частково чи повністю змінює його.

Хайку – неримований вірш, що складається з трьох рядків: у першому – 5 складів, у другому – 7, у третьому – 5.

Ліричний герой – головний образ, персонаж ліричного твору, ліричне «Я» поета.

Фантастика(соціальна) – різновид фантастики, у якому висловлено роздуми щодо теперішньої та подальшої долі суспільства, людської цивілізації, Усесвіту.

Фантастика (наукова) – різновид художньої літератури в основі якого покладено роздуми про розвиток науки та техніки.

Психологічна повість – різновид повісті, де значну увагу приділено розкриттю внутрішнього світу персонажа, його переживань. Мрій, сподівань, настроїв.

Повість-казка – художній твір, у якому поєднуються ознаки повісті й казки.


Фантастичний роман – різновид фантастичної літератури, заснований на використанні міфологічних і казкових сюжетів, образів, мотивів.

                Теорія літератури. Зарубіжна, 7 клас  


  Поняття




Оригінал – текст, творений мовою, якою володіє і яку обрав автор. 



Переклад – це відтворення тексту засобами іншої мови.


Переспів – авторський твір, у якому митець, відштовхуючись від іншомовного джерела й спираючись на нього, висловлює власні погляди.

Билина – епічні пісні про історичні події в Київській державі, які переосмислені й легендаризовані відповідно до уявлень та ідеалів давніх людей.

Балада (фольклорна) – жанр фольклору й літератури, у якому органічно поєдналися розповідь і людські почуття.

Балада  літературна – віршований твір невеликого обсягу фантастичного, історико-героїчного чи побутового змісту з напруженим сюжетом.

Гіпербола – художнє перебільшення характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії.

Символ – предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища.

Історичний роман – різновид роману, побудований на історичному сюжеті, який відтворює в художній формі якусь епоху, певний період історії.

Оповідання – невеликий за розміром  розповідний художній твір, в якому описується одна чи кілька подій з життя головного героя.

Вірш – елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму. Подеколи збігається з віршовим рядком.

Повість – жанровий різновид епосу; епічний прозовий твір, у якому розповідається про невелику кількість подій або осіб. За широтою  охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

Образ автора – художнє втілення у творі психологічного автопортрета письменника, його уявлення про себе, відтворене у свідомості читача.

Оповідач – вигадана автором особа, від імені якої в художньому творі письменник оповідає про події і людей.

Розповідач – вигадана автором особа, від імені якої в епічному творі розповідається про події і людей, з допомогою розповідача формується весь уявний світ літературного твору.

Точка зору – погляд на події і персонажів, ставлення до них, що виявляється у формах оповіді й залежить від того, хто розповідає про події і людей, його участі в сюжеті, зацікавленості, часової дистанції.

Новела – невеликий за обсягом епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. Різновиди новели: психологічна, філософська, фантастична, гумористична.

Фентезі – різновид фантастичної літератури, заснований на використанні міфологічних і казкових сюжетів, образів, мотивів.

«Художність» - критерій, що відрізняє мистецтво від інших явищ; майстерність письменника, який своїми творами репрезентує власну самобутність і водночас свою країну, національну культуру, добу, літературні тенденції чи стилі.

                     Теорія літератури. Зарубіжна, 8 клас  

Поняття

Рід літератури –  найбільш загальна категорія літературознавства, що охоплює цілу низку менших за обсягом понять (жанри), типологічно подібних між собою за способом художньої організації.

Епос –  один із трьох родів художньої літератури, що характеризується розповідно-описовою формою, широтою зображення подій і характерів.

Лірика – один із основних родів літератури, який відображає життя за допомогою окремих думок, почуттів і переживань людини, викликаних тими чи іншими обставинами.

Драма – літературний твір, який змальовує світ у формі дії, призначений для сценічного втілення, один із літературних родів.

Літературний напрям –  сукупність художньо-змістових та естетичних принципів, що характерні для творчості багатьох письменників певного періоду розвитку літературного процесу.

Літературна течія – вужча (у межах напряму) спорідненість творчих принципів на основі подібних естетичних засад.

Міф – розповідь, у якій явища природи або реальні події були творчо переосмислені колективною свідомістю давніх людей як пояснення світу та втілення уявлень про нього.

Міфологічний образ – образ, що походить із міфу. У міфологічному образі в конкретній формі втілено загальні уявлення давніх людей про виникнення світу, дано первісні пояснення явищ природи та людського життя.

Героїчний епос –  збірна назва фольклорних творів різних жанрів, у яких відтворено волю, завзяття народу в боротьбі зі злом, кривдою, гнітом, прославляються розум, сила й мужність воїнів, богатирів і народних заступників.

Елегія –  вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, філософські роздуми.
Ода –  урочисто-патетичний вірш, у якому автор висловлює похвалу видатним особам чи звеличує визначні історичні події.

Гекзаметр – метричний вірш шестистопного дактиля. Остання стопа завжди двоскладова, з цезурою (пайзою) переважно на третій стопі.

Пентаметр – в античному віршуванні дактилічний вірш, утворений подвоєнням першого піввірша гекзаметра. Піввірші розмежовані цезурою.

Трагедія – один із жанрів драми; драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті героя, який прагне високої мети й реалізації своїх творчих можливостей, з непереборним началом: богами, долею, суспільством, моральними забобонами, обов’язком.

Героїчний епос (середньовічний) –  фольклорні твори різних народів доби Середньовіччя, які відображають у легендаризованій формі події загальнонаціонального значення, релігійну боротьбу, битви проти чужоземних загарбників тощо.

Рубаї –  стала форма східного ліричного твору, що складається з чотирьох рядків із римуванням за схемою ааба.

Сонет – ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного ямба й має сталу форму в різних національних літературах.

Вічний образ – літературний або міфологічний персонаж, який має загальнолюдське значення, є актуальним для всіх часів і народів.

Роман –  один із жанрів художньої літератури, прозовий твір, місткий за обсягом, складний за будовою, у якому широко охоплено важливі проблеми, життєві події, розкрито історії багатьох персонажів протягом значного проміжку часу.

Катрен –  чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням.

Терцет –  тривірш, строфа з відповідним римуванням; найчастіше використовується в сонеті.

Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі.

Вірш (філософський) – вірш, спрямований на філософське осмислення світу, людини, який є виявом філософських поглядів, процесу самоусвідомлення ліричного героя у загальній картині буття.

Комедія –  драматичний твір, у якому засобами комічного висміюються негативні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

Сатира –  гостре осудливе висміювання негативних явищ.

Сарказм – зла і уїдлива усмішка, вищий ступінь іронії.
Гумор –  відображення смішного в життєвих явищах і характерах, добродушний сміх.
Іронія – їдка насмішка, що виражає глузливо критичне ставлення автора до предмета зображення.
Метафора –  один із тропів, який полягає в перенесенні властивостей і ознак явища на інше на основі подібності.
Алегорія –  художній засіб, за допомогою якого узагальнене поняття розкривається через конкретний образ.
Притча – повчальний алегоричний твір, у якому розповідь підпорядкована моралі, повчальному змісту.

                   Теорія літератури. Зарубіжна, 9 клас 

Поняття
Жанр –  термін, що визначає родові й видові особливості художньої творчості.

Стиль – сукупність ознак, які характеризують мистецтво пев­ного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосов­но ідейного змісту й художньої форми.

Роман –  великий за обсягом, багатоплановий, переважно прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події, розкрито історію формування характерів багатьох персонажів протягом тривалого часу, іноді цілих поколінь.

Ода –  жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб. Оді притаманні урочистість і патетичність у висловленні почуттів.

Композиція – будова, розташування частин, епізодів, сцен твору.

Поема (романтична) –  поетичний ліро-епічний твір у якому розвинутий сюжет поєднаний із ліричними відступами.

Роман у віршах –  різновид ліро-епічного (змішаного) жанру, який поєднує багатоплановість, особливість ліричного і епічного зображень. Основні ознаки: зображення людини через її вчинки, і через переживання. Спричинені тими вчинками в оповідача, сюжетність та віршована форма, що підкреслює особливу роль оповідача.

Роман філософсько-психологічний –  великий епічний твір, в якому безпосередньо викладається світоглядна або етична позиція автора.

Віршовий розмір – порядок розташування наголошених і ненаголошених складів у стопі; за кількістю складів у стопі розмір розподіляється на двоскладовий (ямб, хорей), трискладовий (дактиль, амфібрахій, анапест).

Строфа (онєгінська) – один із різновидів строфи, яка складається з 14 рядків і має таку схему римування (авав ввгг деед єє).

Образ (типовий) –  це яскравий персонаж, індивідуальні вла­стивості якого поєднані з найхарактернішими рисами людей певної групи (за соціальним станом, характером тощо); художнє узагальнення, подане у вигляді цілком конкрет­ної особи. Образ вважається типовим, коли він відповідає історич­ним обставинам певного часу.

Повість (соціально-психологічна) –  це один із різновидів епічного жанру, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища. Для соціально-психологічних творів характерне розкриття несподіваних вчинків, прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів, потаємних бажань, роздумів, мрій, снів. 

Повість соціально-побутова –   це художній твір, у якому картини родинного життя і побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними суспільними обставинами і пояснюються ними. 

Повість філософська – епічний прозовий твір, у якому. Окрім усіх решти ознак власне повісті, на перший план виступає глибина піднятих у ній філософських проблем. Їх розв’язання зумовлює поведінку та вчинки героїв.

Оповідання –  невеликий прозовий твір, сюжет якого будується на одному, інколи на кількох епізодах із життя одного або кількох персонажів.

Комедія –  драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

Художня деталь (психологічна) – деталь, що виражає істотну рису в характері, поведінці, вчинках героя. 

Психологізм –  передача художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками; заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологіч­ний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій. Психологізм почав входити в літера­туру в добу реалізму з його аналітичністю, а в час модернізму він набув популярності.

Інтер’єр – опис внутрішнього вигляду приміщення, де відбувається дія.

«Нова драма» -  це течія в драматургії, пов’язана з іменем Г.Ібсена; драма почувань, передчуттів, докорів сумління, драма неспокою; прагнення до достовірного зображення, правдивого показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії – її характерна риса й важлива умова сценічного втілення.

Ібсенізм – особливість художнього мислення, творчого методу, який полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднанні зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-психологічному підході до подій і образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки тощо.

Класична література – це твори, які стали надбанням не лише національної, а й світової літератури, так як у них порушуються питання, актуальні за будь-яких часів, а образи мають загальнолюдський зміст; твори, перевірені роками, століттями, визнані в різних країнах, на них виросло не одне покоління.

Масова література –  один з двох потоків сучасного літературного процесу (іншим є елітарна література); розважальна й дидактична белетристика, яка друкується великими накладами і є складовою «індустрії культури».

Рецензія –  аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики; публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка. Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні.

«Художність» - це складне поєднання творчих і професійних якостей, які визначають кінцевий результат праці творця в мистецтві. Художність безпосередньо пов'язана з творчою свободою, оригінальністю, смаком, почуттям міри автора у висвітленні теми.

                 

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)